Життя — це виклик. Підкорюй!

Жити без виклику сумно та марно, ви згодні? Життя мчить дуже швидко, і в ньому обов’язково має бути місце пригодам, перемогам та підкоренням. Коли є мета, є план, є дія, є результат. Бо інакше ти просто застряєш в одній точці. Ми впевнені, що цього року стрічка Фейсбуку буде переповнена радісними постами з досягненнями, реалізованими мріями та подорожами із Deinde. Та що говорити! За вікном лише кінець січня, а багатьом нашим знайомим вже є, що внести до списку звершень та відсвяткувати з новим сидром  Somersby смак “Пряна Кориця”. Наприклад, багато наших туристів та члени команди вперше стали на сноуборд. Як це взагалі: підкорити гірські вершини Карпат?

Маша
dnd_smrsb2

Незважаючи на те, що я — частина команди Deinde, на зимову каталку разом із туристами поїхала вперше. Вирішила, що, окрім викликів на роботі, маю кинути виклик самій собі та власним страхам. Тим паче, що Буковель вважається найкращим гірськолижним курортом України та одним з найкращих у Європі. Впевнена, що це чудове місце як для професійних райдерів, так і для початківців. Тому сумнівів, що моє перше знайомство зі сноубордом має відбутися саме тут, в мене не було.

Я завжди із захопленням дивилась на бордистів, але не наважувалась спробувати. Я добре катаюсь і на ковзанах і на лижах, проте сноуборд для мене здавався завжди чимось нереальним.  А цього року я просто вирішила: або відкрию сезон на сноуборді або ніяк. Каталізатором мого рішення виступив наш гід Льоша, який сказав, що не буде зі мною спілкуватися, якщо я буду поруч із ним на лижах їхати:)

Сказати, що навчатися було легко і в кайф не можу, але я вдячна гіду Льоші за його терпіння. Мабуть, година пішла на те, щоб просто піднятись, не падаючи.  А потім я цілий день освоювала задній кант.

Було декілька моментів, коли я хотіла все кинути і просто піти взяти лижі в прокаті.  Але ж сильні і незалежні так просто не здаються, тому я в черговий раз піднялась, впала, знову піднялась і поїхала далі падати.Показник успіху в перший день я замірювала частотою своїх падінь.

І, однозначно, до кінця дня їх значно зменшилось, чому були раді всі. Задоволення від процесу я почала отримувати, відколи змогла піднятись. Звичайно, процес навчання був нелегким, але це не заважало мені отримувати задоволення, тому що я знала, що отримаю в результаті. Найважчим було розслабитися і не звертати ні на кого уваги, та це згодом також прийшло. Зараз мрію вдосконалити майстерність самого катання, а потім — сноупарки, чекайте мене. Буду підкорювати і вас:)

Я вчилась на найлегших трасах — синіх (1,14), а потім дісталася і до червоних(1,2). Найвища точка була 1127 метрів над рівнем моря. Але через тиждень їдемо підкорювати Драгобрат, тому ця цифра тимчасова.

Що хочу сказати лижникам, які вагаються, ставати на сноуборд чи ні: лижі у порівнянні зі сноубордом — це занадто легко і нецікаво, а сноуборд — це любов. Я б порадила перед тим, як вийти на гору, подивитись трохи відео, щоб хоча б мати уявлення, як це працює. Також використовуйте існуючий захист: при першому падінні зрозумієте, що з ним не так вже і боляче, і страх відійде. Ну і, звичайно, знайти хорошого тренера. Будь це ваш хороший товариш чи професійний інструктор, у будь-якому випадку ви будете знати, що маєте підтримку.

Сара
dnd_smrsb1

На борд я стала не вперше: 2 роки тому в Буковелі я вже намагалася підкорювати цей вид спорту і чесно вважала, що стати на задній кант — це майстерність. Я помилялася:) Мене захоплює сноуборд тим, що в ньому переплітаються плавні рухи із шаленими польотами над сніговими заметами. Враховуючи, що я майстер спорту зі спортивної акробатики, я довго не роздумувала і розуміла, що сноуборд мені близький за рухами, активними стрибками та піруетами (до цього мені ще далеко, але є, куди прагнути).

Моїми вчителями стали знайомі із групи в турі. Кожен, буквально кожен чимось допоміг, за що я їм дуже вдячна. Просто я занадто вимоглива до себе (спортивне минуле дається взнаки), і друзі мене заспокоювали, казали, що все чудово, далі справа за практикою.

Я остаточно переконалася, що можу “перекантуватися”, коли під час зимового туру в Альпи змогла спуститися із вершини 3600 м, при цьому була шалена буря, і мене зносило ще й вітром.

Найстрашніше було набирати швидкість,  а ще боялася невдало піймати кант. Та це в минулому. Раніше я полюбляла пологі спуски, а тепер, навпаки, чим крутіше, тим краще.

Наступна мета — навчитися трюкам Nollie, Grab, Fron 180 та іншим (хто знає, зрозуміє).

Усім, хто теж хоче підкорювати гірські вершини на сноуборді, хочу сказати наступне: найважче — це побороти страх і поставити дошку паралельно трасі. Якщо ви вже це зробили, то назад дороги нема. Та й не треба, ми ж про підкорення, а не про споглядання, правда?

Головне — це терпіння, віра у власні сили та ніяких поблажок. Мені допомогло оточення успішних сноубордистів. Якщо їх поряд з вами немає, то познайомтеся. Або, як мінімум, спостерігайте за ними, як у них це виходить, як горять їхні очі та прагніть до їх рівня. Також важливо подбати про захист — з ним не так боляче падати, і сам процес навчання буде в радість. І, звичайно, хороший інструктор.

У кожного своя історія підкорення. Без падінь, у прямому чи переносному сенсі, не буває ніколи. Та радість від підкорення та досягнення мети варта того, аби дійти до кінця. А яку вершину підкориш у 2018 році ти?

РОЗПОВІСТИ ДРУЗЯМ

Bukovel Keep Riding

Дізнатись більше

Хочу кататися схилами в Dragotrip тур!

Дізнатись більше