Обрати тур
Фотогалерея Блог
+380 66 946 66 90

Міста поруч з нами. Вінниця.

Поза маленькими і захованими від чужого ока мальовничими місцями є не менш прекрасні великі міста. Ці міста не надто відомі, чомусь. Сюди їдуть у гості, але не знають, чого чекати, на що дивитись і що ж таки фотографувати у той інстаграм. Ми вирішили розповідати про такі міста, бо всі вони варті вашої уваги. Без найменших сумнівів варті.

Давайте почнемо з Вінниці? Як багато разів ви чули, що це місто визнали одним із найзручніших для життя в Україні? Як багато разів ви чули про дерева у светриках, про металеві казкові скульптури, про великі вазонки квітів та кожному стовпі. І навіть варто згадати про фонтан. Розмови про нього вже усіх трохи дістали, знаємо, але він не стає від того менш крутим. Щоб розповідь була об’єктивною більш-менш, ми опитали трьох жителів міста. От вони точно все про Вінницю знають і запрошують вас в гості.

Олександр Вешелені

Викладач у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, координатор подій у Книгарні Є.

vesh

Про події. Культурні, і не тільки. Ті, які будуть. Ті, які є на постійній основі.

Загалом у Вінниці дуже збалансоване культурне життя. Немає відчуття переситу, багато подій очікуєш зі справжнім трепетом — і майже жоден тиждень не проходить без цікавого концерту, виставки чи кінопоказу. Найкраща ситуація з музичними подіями — класика звучить у філармонії практично весь рік і на фестивалі Чайковського у травні, джаз традиційно тріумфує наприкінці вересня на Vinnytsia Jazzfest (найстарішому українському джазфесті), але також на чудових саксофонних концертах (зокрема, на фестивалі Адольфа Сакса). Арт-паби міста приймають класні українські гурти, віднедавна також радують інді-концерти в театрі, філармонії та будинку офіцерів. З літературою тут теж некепсько, адже в місті живе як мінімум дві масштабні літературні постаті сучасності (Катя Калитко і Сергій Татчин), а також ряд цікавих «коронованих» письменниць.

Книгарні міста (а найбільше, звісно ж, «Є») проводять атмосферні заходи та презентації, автори обожнюють приїздити до Вінниці, бо тут дуже вдячна публіка (це підтвердили і проведені упродовж кількох останніх років фестивалі Intermezzo та CodaFest). До міста, на щастя, доходить переважна більшість фестивального та українського кіно, більшість з яких можна подивитися в «олдскульному» муніципальному кінотеатрі «Родина» (квитки коштують лише 20 грн!). Те, з чим трохи сутужніше — візуальне мистецтво і особливо — театр (в обох сферах переважно панує стара школа, експериментів та пошуків дуже бракує). Хоча в місті є кілька талановитих художників, котрі йдуть в ногу з часом, але більшість їхніх проектів реалізується поза межами міста. Щоправда, великий резонанс мають фестиваль ленд-арту «Міфогенез», конкурс імені Альтмана та культурно-мистецька резиденція «Над Богом» (проходять кожні два роки). Бувають і «масові гуляння» типу Дня Європи та Дня міста, однак вони все-таки більше орієнтовані на розваги містян.

vinnytsia_jazzfest

Про місця сили. Куди піти і на що подивитися людині, яка вперше в Вінниці?

У Вінниці унікальний ландшафт — річка робить закрут довкола пагорба, де вулиця Соборна, і виходить таке відчуття огорненості Південним Бугом. Тож куди б ти не подався, обов’язково натрапиш на якусь водойму. Найперше варто поблукати верхньою та нижньою Єрусалимкою (по обидва боки від Соборної в бік Бугу), бо тут найбільша концентрація старих будівель, а також пройтися по узбережжю навпроти Старого міста (так звані «Садки») — ці місця на початку ХХ століття дуже облюбували кияни і купували собі там дачі. Далі обов’язково варто відвідувати парки — не тільки Центральний та Вишенський, але також П’ятничанський — це територія колишньої садиби Ґрохольських, і там можна зануритися в неймовірну ідилію біля ставка (я це називаю приватним «Гобітоном»). Звідти рукою подати до величезного Лісопарку з двома озерами — ідеальне місце для велокатань та рибальства.

Найкрутішим місцем у Вінниці я вважаю територію психлікарні імені О. Ющенка — тут не тільки просторий парк і старовинна будівля лікарні з башточками, але й унікальна панорама на Буг в місці злиття річки Вишні з Бугом. Тут найкраще медитується, пленериться і «бьордвотчиться» (навіть чаплю можна побачити — практично посеред міста). Несподіваний бонус на цій локації — психоделічний парк скульптур біля військового шпиталю. Ну, і для найвищого «оргазму» можна прокататися теплоходом до Сабарова, де скелі, ГЕС і камінь Коцюбинського, а ще — шлях до приміських сіл та ще гарніших краєвидів.

IMG_20160512_122313

Заклади, які дуже характеризують Вінницю. Чи навпаки роблять її інакшою.

На жаль, місту поки що бракує справді концептуальних закладів — окрім «Пана Заваркіна» одразу й не назву чогось справді «вінницького». Хіба що автентична «Пиріжкова», завалена книжками «Бібліотека» чи захована між старих особняків та приватних двориків пастерія T’AMERO. Зате якщо говорити про «солодкі точки», то тут не лише Рошеном єдиним можна натішитися — обов’язково варто завітати до одного з фірмових магазинів «Солодкої мрії» (смачнючі зефіри, мармелади і торти), а також скуштувати «Вінницькі крендельки» біля залізничного вокзалу. Щодо музеїв, то мої улюблені — Коцюбинського й художній, а також приватні — ретротехніки, автомодельок та української марки.

DSC_0324[1]

Які круті факти ми не знаємо про це місто? Чому сюди варто їхати?

Вінниця за свої 654 роки існування кілька разів намагалася конкурувати з іншими «центрами впливу» (Кам’янець, Проскурів, Брацлав) і стрибнути «вище голови». Короткий час розквіту був на поч. ХVII століття, з єзуїтами, філією Могилянського колегіуму, Мурами та магістратом. Але дотепер у місті найбільш відчутний шарм початку ХХ століття, «прекрасної епохи», за якої Вінниця нарешті вистрілила в усіх сенсах — і економічно, і культурно, і архітектурно. Безумовно, багато цікавого тут було в роки Перших визвольних змагань (протягом лютого 1919 року Вінниця була тимчасовою столицею УНР, а вже згодом — епіцентром «чотирикутника смерті» та пізнішої «Вінницької трагедії»). Навіть за радянських часів індустріалізація не перекреслила атмосфери затишку, простору і відкритості. Звісно, багато об’єктів оповиті легендами — особливо ті, що пов’язані з Пироговим і Гітлером — але набагато важливішим є те, що відчуваєш зараз, крокуючи містом — впорядкованість, гармонія, «золота середина». Недарма більшість моїх друзів, котрі вперше потрапляли сюди, говорили: «Я б тут жив/жила». І ще з Вінниці дуже зручно мандрувати кудись далі на південь, захід чи схід — тому місто може бути своєрідною «кишенькою» для туристичних маршрутів.

Олександр Федоришен

Керівник у Вінницькому історичному товаристві

IMG_9944

Про події. Культурні і не тільки. Ті, які будуть. Ті, які є на постійній основі

Квінтесенцією Вінниці, що святкує, є День Міста та День Європи. Соборна (головна міська магістраль) стає пішохідною, а кожний куточок середмістя наповнений сценами, інсталяціями, майстер-класами тощо. На День Захисника України (14 жовтня) в місті традиційно відбувається військово-історична реконструкція, присвячена добі Української революції 1917-1921 рр. У ті буремні роки Вінниці двічі побувала у статусі «Тимчасової Столиці Української Народної Республіки». Дуже сподіваюсь на відродження головної міської літературної події — фестивалю короткої прози «Інтермеццо», який цього року взяв невеличкий тайм-аут.

1476870230_dsc_0996_jpg[1]

Про місця сили. Куди піти і на що подивитися людині, яка вперше в Вінниці? Окрім фонтану та звичних туристичних програм.

Думаю, у кожного вони свої. Для мене це Замкова Гора — символічний пагорб на Старому місті, позначений металевим синім хрестом, своєрідна «пуповина» Вінниці; лава поряд з садибою початку ХХ ст., де містилась Канцелярія очільника УНР Симона Петлюри; коридори капуцинського монастиря, які ведуть до Вінницьких катакомб (до речі, доступних для туристів); лікарське кладовище за міським психоневрологічним шпиталем, яке стоїть на прадавньому слов’янському городищі.

Заклади, які дуже характеризують Вінницю. Чи навпаки роблять її інакшою.

«Пан Заваркін» — місцина, де можна відчути дух Прекрасної Епохи у Вінниці. Важливо, що на добу межі ХІХ-ХХ століть ми дивимось крізь призму біографії «маленької людини» — Мойсея Флігельтуба (ну або Матвія Заваркіна), насолоджуючись компанією старовинних годинників та предметів побуту 100-річної давнини.

pan-zavarkin-ta-sin[1]

Може, є якісь факти круті, які ми не знаємо про це місто?

Вінниччина — це край Миколи Леонтовича, музичного генія, який подарував Україні і світові обробку легендарного «Щедрика».

Чому сюди варто їхати. Якою є Вінниця для вас?

Вінниця — це своєрідне «золоте січення» України. Місто, де турист завжди почуває себе як вдома. І байдуже, що він приїхав сюди вперше.

Марина Однорог

Організатор та активний учасник найкращих вінницьких фестивалів — Coda Fest, Artgnosis, Intermezzo, культурний оглядач у Vежа.

20017605_1194049640741733_5866917667330098629_o

Про події. Культурні і не тільки. Ті, які будуть. Ті, які є на постійній основі.

В останні роки культурних подій у Вінниці стає дещо більше — одні приживаються, більшість — одноразові акції. Я не можу назвати Вінницю містом, де погано розвинута культура, просто розвиток цей однобокий. У нас цінується класика, джаз, але не вистачає якісних мультикультурних подій. Проте, майже щотижня відбуваються різноманітні концерти та акції. Можу сказати, що в місті доволі гарно розвинуте візуальне мистецтво — це можна помітити, просто прогулюючись містом. Дуже жаль, що цього року вже не будеть проводитися Intermezzo та Coda Fest. Якщо порівнювати Вінницю зі Львовом чи навіть Києвом, то так, людям, які люблять культурні події тут з часом стає сумно. Рятує книгарня «Є», театр та деякі виставки в галереї «ХХІ».

А ще в нас з 20 по 30 серпня буде мистецька резиденція «Над Богом» у закинутому кінотеатрі «Росія». Тому поки для мене це головна подія літа.

144015778317[1]

Про місця сили. Куди піти і на що подивитися людині, яка вперше в Вінниці? Окрім фонтану та звичних туристичних програм.

Я дуже люблю бути біля води, але не на фонтані «Рошен». У Вінниці є прекрасна можливість втекти від метушні у ліс чи до води. Неподалік лікарні імені Ющенка є прекрасні краєвиди, котрі дійсно надають сил. Але дорога до них через невеличке кладовище. Є ще одне чудове місце — П’ятничанський парк. А загалом кожна вуличка у Вінниці надихає та надає сил, просто треба знати час, коли ними гуляти. От відходиш на 5 хвилин від центру, а тут вже затишна Єрусалимка зі своїм колоритом та затишком. Вінниця — це таке маленьке місце сили, місце, де цю силу мають самі вулиці, а творять її люди. Туристам би радила просто блукати, а не будувати собі чіткі маршрути. Інколи, заблукавши, можна відкрити місто таким, яким його не бачили навіть самі вінничани.

photo1[1]

Заклади, які дуже характеризують Вінницю. Чи навпаки роблять її інакшою.

З цим біда, бо я не можу назвати жодного закладу, який буде характеризувати Вінницю. Хоча всіх своїх друзів завжди воджу у «Пан Заваркін і син». Там присутня Вінниця, але старовинна. Цю кав’ярню можна назвати однією із візитівок міста. Решта — типові європейські, французькі, грузинські та італійські кафешки. Краще вже піти по нетиповим музеям. Туристи дуже люблять кафе «Бібліотека». Чи то за зручне спілкування, чи за атмосферу книг.

Чому сюди варто їхати. Якою є Вінниця для вас?

Вінниця затишна, комфортна, чиста та привітна. Тут час летить по-особливому і постійно здається, що скоро вийдеш до моря. Це місто не втомлює та надихає.

510

Ми сподіваємося, що ви вже налаштувалися на поїздку у це чарівне місто. А ще маємо для вас пропозицію — надсилайте свої історії про своє затишне велике місто. Найкращі ми обов’язково опублікуємо.

Стефанія Юрченко

РОЗПОВІСТИ ДРУЗЯМ

Хочу на Koktebel Jazz Festival

Дізнатись більше

Хочу в гастротур до Закарпаття 2017!

Дізнатись більше
Блог
+380 66 946 66 90